2S4 Tyulipan Tom Cooper Ukraine

Всі записи з тегом tom cooper ukraine


Після (інтенсивних) вихідних я спробую ознайомити вас з найважливішими подіями на полях битв Української війни.

ПОВІТРЯ ТА ВМС

  • 21 травня Ту-22М-3 ВКС спробували вразити один із мостів через Дніпро на острові Хортиця в Запоріжжі. Натомість українці повідомили про пошкодження місцевого санаторію. Вранці 22 травня росіяни намагалися вдарити залізничний вокзал Вільнянська, на північний схід від Запоріжжя, результат невідомий.
  • 22 травня війська 80-ї десантно-штурмової бригади десь на південь від Кривого Рогу збили Су-25 ВКС.

За даними Українського Генштабу, за останні дні з порту Севастополя вийшли дві третини підводних човнів ВМС Росії в Чорному морі. Це судна B-237 Росотов-на-Дону, B-261 Новоросійськ, B-262 Старий Оскол, B-265 Краснодар, B-268 Великий Новгород і B-271 Колпіно — всі класу проекту 877 Paltus (ASCC). /НАТО-кодова назва «кіло»). Кожна має чотири пускові установки для крилатих ракет «Калібр».

  • (Ах, так, і фрегат «Адмірал Макаров», який українці заявляли як вбитий/знищений близько місяця тому, — абсолютно неушкоджений і відправляється в район біля Одеси.)

Не дивно, що сьогодні вранці українці стверджували, що збили одну крилату ракету над Фастівом, що на Київщині, а дописувачі Keystone стверджували, що вразили головний залізничний вокзал у Житомирі та базу 10-ї гірської бригади в Івано-Франківську…


Заява про удар крилатими ракетами по Малину можна перевіряти з офіційною українською інформацією. Київ стверджував, що його протиповітряна оборона вчора рано вдень збила чотири «Калібри», але потім друга хвиля ракет пошкодила завод «Укрзалізниці», вбивши одного та поранивши чотирьох. Крім того, уламки від збитих ракет пошкодили понад 150 житлових будинків та декілька інших будівель у районі Малина.

Далі на схід росіяни стверджували, що вчора Х-59 вразили центр зв’язку та один Оса-АКМ (кодова назва ASCC/NATO «SA-8») українських сил у Бахмуті або поблизу нього. Нарешті, їх протиповітряна оборона мала збити три Су-25 ВПС України, майже знищені ще в квітні: два з них поблизу Киселівки (Херсон) і один над Павлоградом (Харків). Ах, так….і російська ППО мала збити дві балістичні ракети «Точка-У», які наближалися до Херсонської області, і кілька ракет «Смерч» у Харківській області.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Харків… російська контратака вичерпалася, намагаючись повернути Тернову. Місце залишається спірним. Далі на схід українці намагаються відновити атаку у напрямку Вовчанська.

Ізюм… наче щось відбувається в районі між Вірнопіллям і Бражківкою, на південь від міста, але я не зрозумів, що саме. Далі на схід…. Довгенке залишається запеклою суперечкою, і — через напади росіян на Олександрівку та взяття Ярової, українці відійшли з району Оскіл назад до Студенка, можливо, аж до Святогірська.

Лиман… після падіння Дробишева на північ від міста, Лиман тепер оточений з трьох сторін.

  • RFA все ще може контролювати принаймні два плацдарми на південь від Сіверського Дінця між Дронівкою та Шипилівкою (потрібно визнати, пов’язані з цим повідомлення надзвичайно заплутані).

Сєвєродонецьк… місто перебуває під надзвичайним тиском РФА та сепаратистів. 20 або 21 травня російські важкі міномети 2С4 підбили останній міст, що з’єднував його з Лисичанськом. Якийсь час здавалося, ніби українці самі підірвали цей міст і будуть відступати від Сєвєродонецька. Однак виявилося, що артилерія 4-ї бригади швидкого реагування та 24-ї бригади знайшли 2С4, які зруйнували міст, і підбили його. При цьому РФА та сепаратисти штурмують Пурдівку та Олександрівку на північ від міста і — після спорудження понтонного мосту в районі Муратового — просуваються між містом та Воруновом, на його південно-східній стороні. Іншими словами: вони зараз на околиці Сєвєродонецька, з трьох його боків.


Попасна… здається, найгірше вже позаду, або принаймні просування росіян сповільнилося останні два дні, а це, в свою чергу, означає, що українці кинули значні підкріплення до цього району (ймовірно, включно з більшою частиною 10-ї гірської бригади з Івано-Франківська). Одним із результатів є те, що українцям вдалося зберегти своє укріплення на невисокому пагорбі на північ від Володимирівки та північній частині Трипілля. Тим не менш, російські ВДВ просунулися на північ навколо цього району, а бої на цьому «кутку» їхнього проникнення тим часом ведуться між Білогорівкою та Василівкою, причому остання — імовірно — знаходиться під контролем RFA.


Спочатку здавалося, що просування росіян на Врубівку завоювало їм принаймні південну частину села (включаючи важливу залізничну станцію), можливо, навіть більшу частину, але тим часом, здається, відкинули: вони утримують Олександропілля та південну частину т. Комишувахи (разом із залізничною гілкою від Попасної до цього села). Іншими словами: замість Заходу — на Бахмут, як очікують багато, РФА та Сепаратисти просуваються на північ, на Лисичанськ, і на північний захід, у напрямку Серебрянки-Білогорівки.


Тут неминуче звернути увагу на два моменти:

  • а) Якби росіяни краще скоординували свій прорив у районі Попасної з неодноразовими спробами переправи через Сіверський Донець — і якби вони краще підтримували останній своєю артилерією — вони закрили б «Кессель» (котел) навколо Сєвєродонецька та Лисичанськ зараз. Вони вийшли з Попасної із запізненням майже на два тижні.
  • б) Оцінки, згідно з якими RFA не могли б розпочати штурм Бахмута, вочевидь неправильні: навіть якщо помчати всі можливі підкріплення в район Попасної, у них просто немає війська, щоб почати черговий штурм ще одного сильно захищеного ( двома українськими бригадами) міста.

Моя оцінка: навіть Путін не настільки божевільний (або некомпетентний), щоб наказати атакувати Бахмут, перш ніж «вирішувати ситуацію» в районі Сєвєродонецьк-Лисичанська.

Тим не менш, ця криза ще далека від завершення, оскільки RFA кидає масове підкріплення в район Попасної. Один із танкових конвоїв, знятих на відео під час наближення до району 3–4 дні тому, мав довжину 11 км…

МАРІУПОЛЬ

21 травня Генштаб у Києві наказав останньому 531 захиснику Маріуполя скласти зброю, і вони підкорилися. На цьому бій завершився повним знесенням близько 90% міста; Більше 20 000 жителів загиблих, а близько 2,5 тис. військовослужбовців 36-ї морської піхотної бригади, полку Національної гвардії «Азов», 12-ї бригади територіальної оборони, Держприкордонслужби та КОРД потрапляють у полон до Росії. Про втрати росіян і сепаратистів поки не відомо.

ДОДАТОК: ПОЛК АЗОВ

  • Поки хтось не прийде до думки оголосити це «кінцем батальйону «Азов»»: це неправильно.

Справді, одне лише поняття «батальйон «Азов» хибне. Вже на початку 2015 року підрозділ розширили до полку, а потім приєднали до Національної гвардії України. За останні п’ять років він значно зріс у розмірах: станом на початок 2022 року до його складу входило близько 2,5 тис. військовослужбовців, організованих у два батальйони спецназу, танковий батальйон, батарею польової артилерії та розвідувальну роту, навчальний батальйон та різні елементи забезпечення (з іншими слова: досягло чисельності бригади).


До втрачених у Маріуполі елементів належали весь 1-й батальйон коммандос «Азов», частини 5-го танкового батальйону «Азов», можливо, більша частина командного підрозділу полку «Азов».

Для порівняння, останнє, що я чув про це, 2-й батальйон коммандос «Азов» воював у районі Києва, а потім допоміг розширити роту спецназу «Азов» у повний полк у березні-квітні. Тобто полк «Азов» існує і постійно бере участь у боротьбі з російською агресією.


Протягом останніх кількох місяців багато хто запитував мене, чи «Азов» = нацисти, як не може перестати стверджувати офіційна Москва?

Станом на 2022 рік відповідь негативна. Причина в тому, що це 2022 рік, а не 2014 рік, і що за останні п’ять років підрозділ пройшов таку ж трансформацію, як і маса Збройних Сил України.

Безсумнівно, Азов спочатку був заснований сумішшю українських шовіністів, білих суперистів та українських та іноземних неонацистів. Без сумніву, підрозділ використовує знаки розрізнення, пов’язані з Вермахтом і СС. Безсумнівно, у 2014 та 2015 роках її учасники були причетні до добре задокументованих випадків пограбування та незаконного затримання та катувань цивільного населення. І, безсумнівно, ветерани «Азова» створили фашистську політичну партію (яка й досі рішуче підтримує підрозділ) і тісні зв’язки з подібними колами за кордоном.


  • Однак слід мати на увазі, що за російською ідеологією бути росіянином рівнозначно бути «інтернаціоналістом»; навпаки, будь-хто, хто оголошує себе як представник іншої етнічної групи, що проживає в Росії (або в країнах, які росіяни вважають «в межах російської сфери впливу»), є «націоналістом» і «екстремістом».

Не дивно, що в ході війни, що триває, в російських ЗМІ (включаючи релізи Keystone Cops в Москві) часто можна прочитати поняття (українських) «націоналістів»: значить, продовжується та сама ідея. Відповідно, в агресії, яку розпочав Путін з метою знищити Україну з карт і пам’яті, будь-які українські націоналісти є «екстремістами», яких звинувачують у всіх руйнуваннях, фактично завданих російською агресією, і жорстоко переслідуються.


При всьому цьому принаймні один єврей відіграв важливу роль в історії Азова, і декілька зараз служать з ним. Більшість офіцерів та інших звань, які служать на Азові – східні «російськомовні» та вихідці з частин України, де переважно проживають «російськомовні». Перш за все, розуміючи, якої шкоди міжнародному плану завдає погана репутація «Азова», Київ з 2017 року активно намагався деполітизувати та викорінити неонацистів.

Запроваджено сувору перевірку та ретельний моніторинг під час навчання, а іноземці (приблизно з 20 країн), які служать у підрозділі, зобов’язані приймати українське громадянство. Незалежно від того, що є засновником «Азову», Андрій Білецький стверджує про свої контакти з командуванням батальйону в Маріуполі, і хоча немає жодних сумнівів, що ніколи не можна бути достатньо обережним (оскільки немає сумнівів, що деякі члени «Азову» залишаються ворожими до ліберальних демократій , права меншин, права голосу тощо), я оцінюю, що деполітизація Азова досягла таких масштабів, коли станом на 2022 рік його колишні стосунки з неонацистською сценою фактично не мають значення.


Приклад: за останні два місяці в районі Харкова створено два додаткових розвідувальних батальйону та танковий батальйон полку «Азов» (усі підпорядковані 127-й бригаді ТД), а в Івано-Франківську – батальйон «Азов-Прикарпаття». Нині вони є «просто елементами Збройних Сил України».


Оригінал: medium.com