Ізраїльські офіційні особи повністю недооцінили масштаби нападів ХАМАС 7 жовтня, що зруйнувало колись непереможне відчуття безпеки країни.
Ронен Бергман репортаж з Тель-Авіва та кордону Гази та Ізраїлю, Марк Мазетті з Вашингтона та Марія Абі-Хабіб з Лондона.
Була третя година ночі 7 жовтня, і Ронен Бар, голова внутрішньої служби безпеки Ізраїлю, все ще не міг визначити, чи те, що він бачить, було просто черговими військовими навчаннями ХАМАС.
У штаб-квартирі його служби Шин Бет чиновники годинами спостерігали за діяльністю ХАМАС у секторі Газа, яка була надзвичайно активною для середини ночі. Представники ізраїльської розвідки та національної безпеки, які переконали себе, що ХАМАС не зацікавлений у війні, спочатку припустили, що це були лише нічні навчання.
- Їхнє судження тієї ночі могло бути іншим, якби вони слухали дорожній рух по портативних радіостанціях бойовиків ХАМАС. Але Unit 8200, ізраїльське агентство сигнальної розвідки, припинило прослуховування цих мереж роком раніше, оскільки вважало це марною тратою зусиль.
Минув час тієї ночі, пан Бар подумав, що ХАМАС може спробувати невеликий напад. Він обговорив свої занепокоєння з високопоставленими генералами Ізраїлю та наказав команді «Текіла» — групі елітних антитерористичних сил — розгорнутись на південному кордоні Ізраїлю.
Майже до початку атаки ніхто не вірив, що ситуація настільки серйозна, щоб розбудити прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, за словами трьох чиновників із оборони Ізраїлю.
За кілька годин війська Текіли були втягнуті в битву з тисячами озброєних бойовиків ХАМАС, які проникли через славний прикордонний паркан Ізраїлю, мчали на вантажівках і мотоциклах до півдня Ізраїлю та атакували села та військові бази.
Наймогутніша військова сила на Близькому Сході не тільки повністю недооцінила масштаби атаки, але й повністю провалила свої зусилля зі збору розвідданих, здебільшого через гординю та помилкове припущення, що ХАМАС є стримованою загрозою.
Незважаючи на складну технологічну майстерність Ізраїлю у шпигунстві, бойовики ХАМАСу пройшли інтенсивну підготовку до нападу, практично непоміченого протягом принаймні року. Бійці, які були поділені на різні загони з конкретними цілями, мали детальну інформацію про ізраїльські військові бази та розташування кібуців.
Колись непереможне відчуття безпеки країни було зруйновано
Загинуло понад 1400 осіб, у тому числі багато жінок, дітей і старих, які були вбиті систематично і жорстоко. Сотні у заручниках або вважаються зниклими безвісти. За даними міністерства охорони здоров’я ХАМАСу, Ізраїль відповів лютим бомбардуванням Гази, в результаті чого загинули понад 8000 палестинців і тисячі були поранені. Ізраїльські військові в неділю повідомили про посилення наступу на Газу, заявивши, що протягом ночі розширили своє наземне вторгнення.
Ізраїльські чиновники пообіцяли повне розслідування того, що сталося не так.
Навіть до цього розслідування було зрозуміло, що атаки були можливі через каскад збоїв за останні роки — а не години, дні чи тижні. Експертиза New York Times, заснована на десятках інтерв’ю з ізраїльськими, арабськими, європейськими та американськими офіційними особами, а також на огляді ізраїльських урядових документів і доказів, зібраних після рейду 7 жовтня, показує, що:
- Представники ізраїльської служби безпеки витратили місяці, намагаючись попередити пана Нетаньяху, що політичні потрясіння, спричинені його внутрішньою політикою, послаблюють безпеку країни та підбадьорюють ворогів Ізраїлю. Прем’єр-міністр продовжував просувати цю політику. Одного дня в липні він навіть відмовився зустрітися зі старшим генералом, який прийшов, щоб попередити про загрозу на основі секретних даних розвідки, за словами ізраїльських чиновників.
Ізраїльські чиновники роками неправильно оцінювали загрозу, яку представляв ХАМАС, і ще більш критично напередодні нападу. Офіційна оцінка ізраїльської військової розвідки та Ради національної безпеки з травня 2021 року полягала в тому, що ХАМАС не був зацікавлений у нападі з Гази, який міг би спричинити нищівну відповідь Ізраїлю, за словами п’яти осіб, знайомих з оцінками, які говорили за умови анонімність для обговорення чутливих деталей. Натомість ізраїльська розвідка оцінила, що ХАМАС намагався розпалювати насильство проти ізраїльтян на Західному березі річки Йордан, який контролюється його суперником, Палестинською владою.
Переконання пана Нетаньяху та високопосадовців ізраїльської служби безпеки в тому, що Іран і Хезболла, його найпотужніша проксі-сила, становлять найбільшу загрозу для Ізраїлю, відвернули увагу і ресурси від протидії ХАМАС. Наприкінці вересня високопоставлені ізраїльські чиновники повідомили The Times, що вони стурбовані тим, що Ізраїль може бути атакований найближчими тижнями чи місяцями на кількох фронтах підтримуваними Іраном ополченськими групами, але не згадали про початок війни ХАМАС з Ізраїлем із сектора Газа.
Останніми роками американські розвідувальні агентства в основному припинили збір розвідданих про ХАМАС та його плани, вважаючи, що це угруповання є регіональною загрозою, з якою Ізраїль справляється.
Загалом, зарозумілість ізраїльських політичних чиновників і представників служби безпеки переконала їх, що військова та технологічна перевага країни над ХАМАС утримуватиме терористичне угруповання під контролем.
«Вони змогли обдурити наш збір даних, наш аналіз, наші висновки та наше стратегічне розуміння», — сказав Еяль Хулата, радник із національної безпеки Ізраїлю з 2021 року до початку цього року, під час обговорення минулого тижня у Вашингтоні, спонсорованого Фондом захисту демократій.
«Я не думаю, що хтось був залучений у справи з Газою, щоб не запитати себе, як і де вони також були частиною цього масштабного провалу», – додав він.
Багато високопосадовців взяли на себе відповідальність, але пан Нетаньяху – ні. О першій годині ночі в неділю в Ізраїлі, після того як його офіс попросили прокоментувати цю статтю, він опублікував повідомлення на X, колишній Твіттер, у якому неодноразово висловлювався для The New York Times і звинувачував військових і розвідувальні служби в тому, що вони не надали його з будь-яким попередженням ХАМАС.
«За жодних обставин і на жодному етапі прем’єр-міністра Нетаньяху не попереджали про військові наміри з боку ХАМАС», — йдеться у дописі на івриті. «Навпаки, оцінка всього ешелону безпеки, включаючи голову військової розвідки та голову Шін Бет, була такою, що ХАМАС стримувався і шукав домовленості».
Унаслідок цього Бенні Ганц, член його військового кабінету, публічно дорікнув пану Нетаньяху, сказавши, що «лідерство означає демонстрацію відповідальності», і закликав прем’єр-міністра залишити посаду. Пізніше його було видалено, і пан Нетаньяху вибачився в новому пості.
- У неділю Шин Бет пообіцяв провести ретельне розслідування після війни. I.D.F. відмовився від коментарів.
Востаннє колективна віра ізраїльтян у безпеку своєї країни була так само зруйнована 50 років тому, на початку війни Судного дня, коли Ізраїль був застигнутий зненацька нападом єгипетських і сирійських військ. Як відлуння цієї атаки ХАМАС домігся успіху, оскільки ізраїльські офіційні особи зробили багато помилок, які були зроблені в 1973 році.
Війна Судного дня була «класичним прикладом того, як розвідка зазнає невдачі, коли політичні та розвідувальні спільноти створюють цикл зворотного зв’язку, який зміцнює їхні упередження та закриває очі на зміни в загрозливому середовищі», — сказав Брюс Рідель, колишній провідний аналітик з Близького Сходу в Central Розвідувальне агентство написало в дослідницькій статті 2017 року про війну 1973 року.
В інтерв’ю цього місяця пан Рідель сказав, що пан Нетаньяху пожинає наслідки зосередження уваги на Ірані як екзистенційній загрозі для Ізраїлю, водночас переважно ігноруючи ворога на своєму задньому дворі.
«Послання Бібі ізраїльтянам полягало в тому, що справжньою загрозою є Іран», — сказав він, використовуючи псевдонім пана Нетаньяху. «Що після окупації Західного берега та блокади Гази палестинське питання більше не є загрозою для безпеки Ізраїлю. Усі ці припущення були розвіяні 7 жовтня».
Проігноровані попередження
24 липня двоє високопоставлених ізраїльських генералів прибули до Кнесету, парламенту Ізраїлю, щоб передати термінові попередження ізраїльським законодавцям, за словами трьох ізраїльських чиновників оборони.
Того дня Кнесет мав дати остаточне схвалення одній зі спроб пана Нетаньяху обмежити владу ізраїльської судової системи — зусилля, яке сколихнуло ізраїльське суспільство, викликало масові вуличні протести та призвело до широкомасштабних звільнень із військового резерву.
- Зростаюча частина оперативних пілотів ВПС погрожувала відмовитися з’явитися на службу, якщо закон ухвалять.
У портфелі одного з генералів, Аарона Халіви, голови Управління військової розвідки Армії Ізраїлю, були секретні документи, в яких докладно викладено висновок співробітників розвідки про те, що політичні потрясіння надихають ворогів Ізраїлю. В одному документі зазначено, що лідери того, що ізраїльські офіційні особи називають «вісь опору» — Іран, Сирія, ХАМАС, Хезболла та Палестинський ісламський джихад — вважають, що це момент слабкості Ізраїлю та час для удару.
- Лідер Хезболли Хасан Насралла, згідно з одним із документів, заявив, що необхідно готуватися до великої війни.
Генерал Халіва був готовий сказати лідерам коаліції, що політичні потрясіння створюють можливість для ворогів Ізраїлю атакувати, особливо якщо буде більше відставок в армії. Послухати його брифінг прийшли лише двоє депутатів Кнесету.
Закон було прийнято переважною більшістю.
Окремо генерал Герці Галеві, начальник штабу збройних сил, намагався передати такі ж попередження пану Нетаньяху. Прем’єр-міністр відмовився від зустрічі з ним, повідомили чиновники. Офіс пана Нетаньяху не відповів на запит прокоментувати цю зустріч.
Застереження генералів значною мірою ґрунтувалися на серії провокацій на північному кордоні Ізраїлю.
- У лютому та березні «Хезболла» направила заряджені вибухівкою дрони на ізраїльські газові вишки. У березні бойовик переліз через прикордонний паркан з Лівану в Ізраїль, маючи при собі кілька потужних бомб, зброю, телефони та електричний велосипед, на якому він поїхав до великого північного перехрестя. Потім він застосував потужний заряд, очевидно, намагаючись підірвати автобус.
- 21 травня Хезболла вперше влаштувала військові навчання на одному зі своїх тренувальних майданчиків в Аарамті на півдні Лівану. Хезболла запускала ракети та запускала безпілотники, які скидали вибухівку на імітаційне ізраїльське поселення.
Ізраїльські офіційні особи вважали, що Хезболла керувала плануванням скоординованої атаки на Ізраїль, але не такої, яка призвела б до повної війни.
Занепокоєння офіційних осіб зростало протягом серпня та вересня, і генерал Халеві оприлюднив свої занепокоєння.
«Ми повинні бути як ніколи готові до великого військового конфлікту на кількох аренах», — сказав він на військовій церемонії 11 вересня, за кілька тижнів до нападу.
Союзники пана Нетаньяху виступили на ізраїльському телебаченні та засудили генерала Галеві за те, що він сіє паніку.
У серії зустрічей Шин Бет дав подібні попередження високопосадовцям Ізраїлю, як і генерал Халеві. Згодом містер Бар також став публічним.
«З розслідувань, які ми проводимо, ми сьогодні можемо сказати, що політична нестабільність і зростаючий розкол є пострілом підбадьорення для країн осі зла, терористичних організацій та окремих загроз», — сказав пан Бар у своїй промові.
Уряд пана Нетаньяху також проігнорував попередження сусідів Ізраїлю. Будучи охоронцем мусульманських святих місць в Єрусалимі, Йорданія традиційно була важливим посередником між палестинцями та урядом Ізраїлю щодо комплексу мечеті Акса, третього найбільшого святого місця в ісламі. Протягом багатьох років ізраїльські війська неодноразово проводили рейди на комплекс мечеті, і Хамас заявив, що здійснив атаку цього місяця частково як відплату за ці дії.
Але Йорданія виявила, що коли наприкінці минулого року пан Нетаньяху сформував уряд, найбільш ультраправий у новітній історії, він був менш сприйнятливим до їхніх попереджень про те, що інциденти в комплексі мечеті Акса підбурюють настрої на палестинських територіях, які можуть перерости в насильство, за словами двох арабських чиновників, які знають про стосунки.
Неправильний фокус
Хоча співробітники служби безпеки та розвідки мали рацію щодо майбутньої атаки, їх інтенсивна зосередженість на Хезболлі та Ірані мала трагічний ефект: набагато менше уваги приділялося загрозам із Гази. З моменту виходу Ізраїлю в 2005 році та еволюції Хамасу з суто партизанської організації в керівну владу в Газі в 2007 році ХАМАС мав лише періодичні сутички з ізраїльськими військовими.
За чотирьох різних прем’єр-міністрів Ізраїль неодноразово вирішував, що повторна окупація Гази та розгром ХАМАСу коштуватиме надто багатьох життів і завдасть надто великої шкоди міжнародній репутації Ізраїлю.
Ізраїль знав, що ХАМАС, який Іран підтримує фінансуванням, навчанням і зброєю, з часом стає все сильнішим. Але офіційні особи вважали, що зможуть стримати ХАМАС за допомогою розгалуженої мережі шпигунів, складних інструментів спостереження, які завчасно попереджають про напад, і прикордонних укріплень для стримування наземного нападу ХАМАС. Вони також покладалися на систему протиповітряної оборони «Залізний купол» для перехоплення ракет і ракет, запущених з Гази.
Стратегія, підтверджена кількома ізраїльськими офіційними особами, принесла певні плоди. Протягом багатьох років інвестиції Ізраїлю в проникнення у найближче оточення ХАМАС у Газі дозволили Ізраїлю розкрити плани нападу угруповання та час від часу призводили до вбивств лідерів ХАМАС.
Посилення ХАМАС
Публічно пан Нетаньяху використовував відверту риторику щодо ХАМАС. Його передвиборчим гаслом у 2008 році було «Сильні проти ХАМАС», а в одному з передвиборчих відео того часу він пообіцяв: «Ми не зупинимо IDF. Ми закінчимо роботу. Ми скинемо терористичний режим ХАМАС».
Однак з часом він почав розглядати ХАМАС як спосіб збалансувати свою владу проти Палестинської влади, яка адміністративно контролює Західний берег річки Йордан і давно прагне досягти мирної угоди з Ізраїлем в обмін на палестинську державу.
За словами кількох колишніх ізраїльських чиновників і людей, наближених до пана Нетаньяху, пан Нетаньяху протягом багатьох років розповідав помічникам, що слабка палестинська влада зменшила тиск на нього, щоб він пішов на поступки палестинцям у переговорах. Чиновник в офісі пана Нетаньяху, який говорив на умовах анонімності, заперечив, що це була політика прем’єр-міністра.
Але немає сумніву, що ізраїльські офіційні особи розглядали ХАМАС як регіональну загрозу, а не глобальну терористичну організацію, як Хезболла чи Ісламська держава. Цю думку поділили у Вашингтоні, і американські спецслужби виділили мало ресурсів для збору інформації про групу.
Деякі частини американського уряду навіть вважали, що оперативники ХАМАС можуть бути завербовані як джерела інформації про терористичні групи, які вважаються більш актуальними пріоритетами у Вашингтоні.
Джонатан Шанцер, колишній чиновник Міністерства фінансів, а нині старший віце-президент з досліджень Фонду захисту демократій, згадав зустріч, яку він мав у 2015 році з представниками американської розвідки та правоохоронних органів щодо підозрюваних оперативників ХАМАС у Сполучених Штатах.
Під час зустрічі, нагадав він, офіційні особи сказали йому, що вони намагаються перетворити бойовиків ХАМАС на «актив» у боротьбі з Ісламською державою.
Непереможність Стіни
Ізраїльські офіційні особи твердо вірили, що «Бар’єр» — залізобетонна стіна довжиною майже 40 миль над і під землею, завершена у 2021 році — герметично відгородить Газу. На кордоні також існувала система спостереження, заснована майже виключно на камерах, датчиках і дистанційних системах «прицільної стрільби», повідомили The Times четверо старших ізраїльських військових.
Високопоставлені ізраїльські військові чиновники вважали, що поєднання дистанційного спостереження та кулеметних систем із грізною стіною зробить майже неможливим проникнення в Ізраїль і, таким чином, зменшить потребу у великій кількості солдатів, розміщених на базах.
Але атака ХАМАС показала крихкість цієї технології. Група використовувала вибухові безпілотники, які пошкодили стільникові антени та дистанційні системи стрільби, які захищали паркан між Газою та Ізраїлем.
Щоб обійти потужну технологію спостереження в Ізраїлі, бійці ХАМАС також, здається, дотримувалися суворої дисципліни серед лав угруповання, щоб не обговорювати свою діяльність по мобільних телефонах. Це дозволило їм здійснити атаку без виявлення, сказав один європейський чиновник.
Група, швидше за все, розділила своїх бійців на менші осередки, кожна з яких, ймовірно, була навчена лише для певної мети. Таким чином, рядові особи не розуміли масштабу атак, до яких вони готувалися, і не могли відмовитися від операції, якщо їх спіймали, сказав європейський чиновник, ґрунтуючись на своєму аналізі того, як розгорталася атака, і на відеозаписах, які група поширила. від операції.
ХАМАС, можливо, навчився такої оперативної дисципліни від Хезболли, яка вже давно заплутує ізраїльські війська на полі бою, розділяючи своїх бійців на менші загони друзів або родичів, за словами ліванських чиновників, пов’язаних із угрупованням. Якщо бойовики відкрито говорять по мобільному телефону для координації військових операцій, ліванські чиновники, які мають зв’язки з угрупованням, сказали, що частиною їх коду є розмова в дитячих спогадах — наприклад, прохання зустрітися в полі, де вони колись разом грали.
- ХАМАС стверджував, що у першому ударі брали участь 35 безпілотників, у тому числі Zawari, заряджений вибухівкою.
«Ми почали отримувати повідомлення про те, що на кожну лінію донесення йде рейд», — засвідчив один солдат, який перебував на базі дивізії в Газі в день вторгнення, у розмові з «Хамаком Хачі Хам Багехіном» («Найгарячіше місце»). у пеклі»).
«На кожну лінію донесення йшли зграї терористів», – додав солдат. «Сили Оборони не встигли прийти і зупинити це. Були зграї терористів, щось психічне, і нам просто сказали, що наш єдиний вибір — це встати на ноги й тікати, рятуючи життя».
У розмові з військовими слідчими через два тижні після нападу солдати, які вижили під час штурму, засвідчили, що підготовка ХАМАС була настільки точною, що вони пошкодили низку камер і систем зв’язку так, що «всі наші екрани вимкнулися майже в ту саму секунду». Результатом усього цього стала майже повна сліпота вранці нападу.
Після припинення бойових дій ізраїльські солдати знайшли ручні радіоприймачі на трупах деяких бойовиків ХАМАСу — ті самі радіоприймачі, за якими представники ізраїльської розвідки рік тому вирішили, що більше не варто стежити.