ВАРШАВА. Здається, президент Байден закликав до відсторонення Володимира Путіна у своїй промові в суботу, заявивши, що вторгнення російського президента в Україну розпалило «нову битву за свободу» між демократіями та автократією.
«Заради Бога, ця людина не може залишатися при владі», – сказав пан Байден у Королівському замку перед майже тисячею присутніх, включаючи президента Польщі Анджея Дуду та членів парламенту. Сотні поляків також зібралися неподалік, щоб подивитися пряму трансляцію виступу.
- Президент не закликав до зміни режиму в Росії, пізніше уточнив Білий дім
Пізніше представник Білого дому відмовився від коментаря пана Байдена. «Президент сказав, що Путіну не можна дозволити здійснювати владу над своїми сусідами чи регіоном», – сказав чиновник. «Він не обговорював владу Путіна в Росії чи зміну режиму».
- Reuters повідомляє, що на запитання про зауваження пана Байдена прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков сказав: «Це не вирішувати Байдену. Президента Росії обирають росіяни».
Пан Байден зробив центральним фокусом свого президентства згуртування європейських партнерів та інших демократичних країн проти того, що він вважає загрозливим зростанням авторитаризму. Завершуючи своє європейське турне, покликане продемонструвати об’єднану підтримку Заходу Україні, президент повторив це повідомлення.
«У вічній боротьбі за демократію та свободу Україна та її народ перебувають на передовій, борючись за порятунок своєї нації, а їхній хоробрий опір є частиною більшої боротьби за основні демократичні принципи, які об’єднують усіх вільних людей», – сказав він.
На зустрічах цього тижня Організації Північноатлантичного договору, Групи семи великих економік та Європейського Союзу пан Байден та інші лідери разом підтримали надання ще більше військової, фінансової та гуманітарної допомоги для України після того, як Путін розпочав повномасштабне вторгнення на 24 лютого.
Але єдність серед західних лідерів також почала показувати свої межі, з’явилися розбіжності щодо того, наскільки далеко затягнути їхню кампанію економічних санкцій, зокрема щодо спрямованості на експорт російської енергії.
«Ми повинні залишатися єдиними сьогодні і завтра, і післязавтра, і на наступні роки і десятиліття», – сказав пан Байден. «Це буде непросто. Буде вартість, але це ціна, яку ми повинні заплатити».
Раніше в цей день пан Байден відвідав стадіон у Варшаві, де перебувають тисячі українських біженців, які втекли від бойових дій на батьківщині, і обговорив з паном Дудою та високопосадовцями України, як Вашингтон може посилити свою військову та гуманітарну допомогу обидві країни.
«Він м’ясник», – сказав Байден про Путіна. Він розмовляв з журналістами після зустрічі з біженцями, в тому числі з південного портового міста України Маріуполь, де протягом тижня російські бомбардувались і нападали на мирних жителів.
Пєсков, прес-секретар Кремля, у заяві, яку передає російське державне інформаційне агентство ТАСС, відповів пану Байдена: «Такі особисті образи звужують вікно можливостей для наших двосторонніх відносин за нинішньої адміністрації [США]».
Байден раніше називав Путіна «воєнним злочинцем». Його коментар було офіційно оформлено через кілька днів, коли уряд США звинуватив Росію у військових злочинах. У понеділок Москва викликала посла США Джона Саллівана, щоб передати йому ноту протесту через коментар пана Байдена, а МЗС Росії попередило, що відносини між Москвою і Вашингтоном «на межі розриву».
- Варшава стала епіцентром найбільшої кризи біженців у Європі з часів Другої світової війни. Понад 300 000 людей з України прибули до польської столиці з моменту вторгнення Росії, що становило б кожного шостого жителя міста, якби вони залишилися. Загалом з України втекли понад 3,7 мільйона людей, за даними ООН, понад 2,2 мільйона прибули до Польщі.
Адміністрація заявила в четвер, що США приймуть 100 000 біженців, які втечуть з України, але чиновники ще не остаточно узгодили деталі плану і розглядають ряд законних шляхів. Мер Варшави зустрівся з президентом і обговорив навантаження, яке завдає на місто та його служби приплив сотень тисяч людей, половина з яких діти.
Повний текст виступу Президента Байдена в Варшаві 26.03.2022
“Щиро Дякую. Для мене є велика честь бути тут.
«Не бійтеся» – це були перші слова у першому публічному виступі першого польського Папи після його обрання у жовтні 1978 року. Це були слова, які стануть визначальними для Папи Івана Павла ІІ. Слова, які потім змінять світ.
Іоанн Павло привіз це послання до Варшави під час своєї першої поїздки на батьківщину як Папа у червні 1979 року. Це було послання про силу – силу віри, силу стійкості та силу народу.
Перед жорстокою і звірячою системою правління це було послання, яке допомогло покласти край радянським репресіям у Центральній та Східній Європі 30 років поспіль. Це послання допоможе подолати жорстокість та брутальність цієї несправедливої війни.
Коли Папа Іван Павло виступив із цим посланням у 1979 році, Радянський Союз залізним кулаком правил за «залізною завісою».
А через рік у Польщі розгорнувся рух «Солідарність». І хоча я знаю, що Лех Валенса не міг бути тут сьогодні, ми всі в Америці та в усьому світі вдячні йому.
Це нагадує мені фразу філософа К’єркегора: «Віра найкраще бачить у темряві». А тоді були темні моменти.
Через десять років Радянський Союз розпався, і Польща, Центральна та Східна Європа незабаром стали вільними. У цій битві за свободу не було нічого простого чи легкого. Це був довгий, болісний шлях, що тривав не дні та місяці, а роки та десятиліття.
Але ми вступили в нову велику битву за свободу: битву між демократією та автократією, між свободою та репресіями, між порядком, заснованим на правилах, та порядком, керованим грубою силою.
У цій битві ми маємо бути ясно мислячими. Ця битва не буде виграна за кілька днів чи місяців. Ми маємо бути готові до тривалої боротьби.
Пан президент, пан прем’єр-міністр, пан мер, члени парламенту, шановні гості, народ Польщі і, я підозрюю, деякі жителі України, які тут присутні (оплески): Ми зібралися тут, у Королівському замку, у цьому місті, яке займає священне місце у історії як Європи, а й у історії нескінченного пошуку свободи людством.
Протягом багатьох поколінь Варшава стояла там, де свободу кидали виклик і свобода перемагала.
Справді, саме сюди, до Варшави, молода біженка, що втекла зі своєї рідної країни, із Чехословаччини, що перебувала під радянським пануванням, повернулася, щоби виступити і виявити солідарність із дисидентами.
Її звали Мадлен Корбел Олбрайт. Вона стала одним із найзапекліших прихильників демократії у світі. Вона була приятелем, з яким я працював разом. Перша жінка-держсекретар Америки. Вона померла три дні тому.
Вона все життя виборювала основні демократичні принципи. І зараз, у вічній боротьбі за демократію та свободу, Україна та її народ перебувають на передовій, борючись за порятунок своєї країни.
І їхній мужній опір є частиною ширшої боротьби за основні демократичні принципи, які об’єднують усіх вільних людей: верховенство закону; вільні та чесні вибори; свобода говорити, писати та проводити збори; свобода віри на власний вибір; свобода преси.
Ці принципи необхідні у вільному суспільстві (Оплески.). Але вони завжди – вони завжди були в облозі. Вони завжди піддавалися нападкам. Кожному поколінню доводилося перемагати смертельних ворогів демократії. Такий шлях світу – бо світ, як ми знаємо, є недосконалим. У ньому апетити та амбіції небагатьох вічно прагнуть домінувати над життям та свободами багатьох.
Моє послання народу України – це послання, з яким я звернувся сьогодні до міністра закордонних справ та міністра оборони України, які, на мою думку, присутні тут сьогодні: Ми з вами! Крапка! (Оплески).
Сьогоднішні бої у Києві, Маріуполі та Харкові – це остання битва у довгій боротьбі: Угорщина, 1956 рік; Польща, 1956 рік, потім знову 1981; Чехословаччина, 1968 рік.
Радянські танки придушували демократичні повстання, але опір продовжувався, поки, нарешті, в 1989 Берлінська стіна і всі стіни радянського панування впали. Вони впали. І народ переміг. (Оплески.)
Але битва за демократію не могла завершитись і не завершилася із закінченням холодної війни.
За останні 30 років сили автократії відродилися у всьому світі. Її відмінні риси знайомі: зневага до верховенства закону, зневага до демократичних свобод, зневага до самої істини.
Сьогодні Росія задушила демократію – вона прагне зробити це не лише вдома, а й в інших країнах. Під хибними заявами про етнічну солідарність вона незаконно вторглася до сусідніх країн.
Путін має нахабство заявляти, що він «денацифікує» Україну. Це брехня. Це просто цинічно. Він це знає. І це також непристойно.
Президента Зеленського було обрано демократичним шляхом. Він єврей. Сім’я його батька було знищено під час нацистського Голокосту. І путін, як і всі автократи до нього, має нахабство думати, що сила завжди має рацію.
У моїй країні колишній президент на ім’я Авраам Лінкольн висловив протилежне устремління, щоб врятувати наш Союз у розпал громадянської війни Він сказав: “Давайте вірити, що право перемагає силу”. “Право робить силу”. (Оплески).
Давайте сьогодні знову знайдемо цю віру. Давайте ухвалимо рішення пустити в хід силу демократій, щоб завадити задумам автократії. Пам’ятайте, що випробування цього моменту – це випробування всіх часів.
Кремль хоче подати розширення НАТО як імперський проект, спрямований на дестабілізацію Росії. Ніщо не може бути далі від істини. НАТО – це оборонний союз. Він ніколи не прагнув загибелі Росії.
Напередодні нинішньої кризи Сполучені Штати і НАТО протягом кількох місяців працювали над тим, щоб шляхом переговорів з Росією запобігти війні. Я зустрічався з ним особисто і багато разів розмовляв з ним по телефону.
Ми знову і знову пропонували реальну дипломатію та конкретні пропозиції щодо зміцнення європейської безпеки, підвищення прозорості та зміцнення довіри з усіх боків.
Але путін і Росія відповідали на кожну пропозицію незацікавленістю у будь-яких переговорах, брехнею та ультиматумами. Росія від початку була налаштована на насильство.
Я знаю, що не всі з вас вірили мені і нам, коли ми повторювали: «Вони збираються перетнути кордон. Вони збираються напасти».
Він неодноразово стверджував: “Ми не зацікавлені у війні”. Гарантував, що не рухатиметься (через кордон).
Неодноразово заявляв, що не вторгатиметься до України.
Неодноразово заявляв, що російські війська вздовж кордону перебувають там для «учень» – усі 180 тисяч людей.
Просто немає жодного виправдання чи провокації для розв’язання Росією війни. Це приклад одного з найдавніших людських імпульсів: використання грубої сили та дезінформації для задоволення спраги абсолютної влади та контролю.
Це не що інше, як прямий виклик міжнародному порядку, що базується на правилах і встановленому після закінчення Другої світової війни.
І це загрожує поверненням до десятиріч війн, які спустошували Європу до того, як було встановлено міжнародний порядок, що ґрунтується на правилах. Ми не можемо повернутися до цього. Ми не можемо.
Серйозність загрози – ось чому реакція Заходу була такою швидкою та потужною, такою єдиною, безпрецедентною та пригнічувальною.
Швидкі та каральні санкції – це єдине, що змусить Росію змінити свій курс.
Вже за кілька днів після вторгнення Захід ввів спільні санкції, щоб завдати шкоди російській економіці.
Центральний банк Росії тепер заблокований у світових фінансових системах, що позбавляє кремль доступу до грошей для ведення війни, які він сховав у всьому світі.
Ми завдали удару в серце російської економіки, припинивши імпорт російських енергоносіїв у США.
На сьогоднішній день Сполучені Штати ввели санкції проти 140 російських олігархів та членів їхніх сімей, заарештувавши їхнє незаконно нажите майно: яхти, розкішні квартири, особняки.
Ми запровадили санкції проти більш ніж 400 російських державних чиновників, включно з ключовими архітекторами цієї війни.
Ці чиновники та олігархи отримали величезну вигоду з корупції, пов’язаної з кремлем, і тепер вони повинні розділити біль.
Приватний сектор також діє. Понад 400 приватних транснаціональних компаній відмовилися від ведення бізнесу у Росії – повністю пішли з Росії – від нафтових компаній до Макдональдса.
Внаслідок цих безпрецедентних санкцій рубль майже відразу ж звалився. На один долар припадає близько 200 рублів.
Найближчими роками (російська) економіка скоротиться вдвічі. До цього вторгнення російська економіка займала 11-те у світі. Незабаром вона не входитиме навіть до 20 найбільших у світі. (Оплески).
У сукупності ці економічні санкції є новий вид економічного державного впливу, здатного завдати шкоди, що перевищує військову міць.
Ці міжнародні санкції виснажують силу Росії, її здатність поповнювати свої збройні сили та її здатність проектувати силу. І винен у цьому путін – саме Володимир путін – точка!
Водночас, поряд із цими економічними санкціями, західний світ об’єднався, щоб надати народу України неймовірні обсяги військової, економічної та гуманітарної допомоги.
За роки, що передували вторгненню, ми, Америка, відправили в Україну (військову допомогу) більш ніж на $650 мільйонів, ще до того, як вони перетнули кордон, у вигляді зброї, включаючи протиповітряну та протитанкову зброю.
З моменту вторгнення Америка виділила ще $1,35 мільярда на постачання зброї та боєприпасів.
І завдяки мужності та хоробрості українського народу (аплодисменти) зброя, яку ми відправили та яку відправили наші колеги, була використана з руйнівним ефектом для захисту української землі та повітряного простору. Наші союзники та партнери також активізувалися.
Але як я вже ясно сказав: американські сили перебувають у Європі не для того, щоб вступати в конфлікт із російськими силами. Американські сили тут для того, щоб захищати союзників НАТО.
Вчора я зустрівся з військовослужбовцями, які служать разом із нашими польськими союзниками для зміцнення передової оборони НАТО. Причина цього – це їхній (руський) рух по Україні. Навіть не думайте, щоб просунутися хоч на один дюйм території НАТО!
Ми маємо священне зобов’язання (аплодисменти), у нас є священне зобов’язання за статтею 5 захищати кожен дюйм території НАТО всією силою нашої колективної сили.
І сьогодні я відвідав ваш Національний стадіон, де тисячі українських біженців зараз намагаються відповісти на найскладніші питання, які тільки може поставити людина: Боже мій, що буде зі мною? Що буде з моєю сім’єю?
Я бачив сльози в очах багатьох матерів, коли їх обіймав; їхні маленькі діти не знали, чи посміхатися їм, чи плакати. Одна маленька дівчинка сказала: «Пан президент» – вона трохи говорила англійською – «мій брат і мій тато – з ними все буде гаразд? Чи побачу я їх знову? Без своїх чоловіків, батьків, у багатьох випадках без своїх братів та сестер, які залишилися боротися за свою країну.
Мені не треба було говорити цією мовою або розуміти її, щоб відчути емоції в їхніх очах, те, як вони хапали мене за руку, а маленькі діти трималися за мою ногу, молячись із відчайдушною надією, що все це тимчасово; з побоюванням, що вони можуть назавжди виявитися далеко від своїх будинків, майже з виснажливим сумом, що все це відбувається знову.
Але мене також вразила щедрість мешканців Варшави – та що там, усього польського народу – глибина їхнього співчуття, їхня готовність протягнути руку допомоги (оплески), відкрити свої серця.
Я говорив меру, що вони готуються відкрити свої серця та свої будинки, щоб просто допомогти. Я також хочу подякувати моєму другу, великому американському шеф-кухарю Хосе Андресу та його команді, які допомагають годувати тих (оплески), хто жадає бути вільними.
Але допомога цим біженцям – це не те, що Польща чи будь-яка інша країна має робити самотужки. Усі світові демократії мають допомогти. Усе. І народ України може розраховувати на те, що Сполучені Штати виконають свій обов’язок.
Я оголосив два дні тому, що ми приймемо 100 тисяч українських біженців. У Сполучені Штати вже прибувають 8 тисяч біженців на тиждень із інших країн.
Ми надамо близько $300 мільйонів гуманітарної допомоги, забезпечивши десятки тисяч тонн продовольства, води, медикаментів та інших предметів першої потреби.
У Брюсселі я оголосив, що Сполучені Штати готові надати понад $1 мільярд як додаткову гуманітарну допомогу.
Всесвітня продовольча програма повідомила нам, що, незважаючи на значні перешкоди, принаймні деяка допомога надходить до великих міст України, але не до Маріуполя, бо російські війська блокують постачання допомоги.
Але ми не припинимо наші зусилля щодо доставки гуманітарної допомоги скрізь, де вона необхідна в Україні та для людей, яким вдалося вибратися з України.
Незважаючи на брутальність Володимира Путіна, нехай не буде сумнівів у тому, що ця війна вже стала стратегічним провалом для Росії (Оплески). Я сам втрачав своїх дітей – я знаю, що це не втіха для людей, які втратили сім’ю.
Але він, путін, думав, що українці здадуться і не воюватимуть. Він не надто добре вивчив історію. Натомість російські війська зустріли відважний і жорсткий український опір.
Замість того, щоб зламати рішучість українців, жорстока тактика Росії зміцнила їхню рішучість (аплодисменти).
Замість того, щоб НАТО розділилося, Захід став сильнішим і згуртованішим, ніж будь-коли (аплодисменти).
Росія хотіла меншої присутності НАТО на своєму кордоні, але тепер вона отримала більш сильну присутність, більш масштабну, з більш ніж сотнею тисяч американських військовослужбовців, разом з усіма іншими членами НАТО.
Насправді Росії вдалося зробити те, що, я впевнений, він (путін) ніколи не планував (аплодисменти): Демократичні країни світу вдихнули в себе нове життя завдяки меті та єдності, набутим за кілька місяців, на досягнення яких нам колись знадобилися роки.
Не лише дії Росії в Україні нагадують нам про благословення демократії. Це його власна країна, кремль, саджає до в’язниці протестувальників. Двісті тисяч людей, як то кажуть, уже (звідти) поїхали. Йде витік мізків – їдуть із Росії. Вони закривають незалежні новини. Державні ЗМІ – це суцільна пропаганда, яка блокує зображення (зруйнованих) цивільних цілей, масових поховань, тактики організації голоду, яку застосовують російські війська в Україні.
Чи варто дивуватися, як я вже сказав, що 200 тисяч росіян покинули свою країну за місяць? Дивовижний витік мозку за такий короткий період часу, що підводить мене до мого послання російському народу.
Я працював із російськими лідерами протягом десятиліть. Я сидів за столом переговорів, починаючи з радянського прем’єра Олексія Косигіна, з яким я обговорював питання контролю над озброєннями у розпал холодної війни.
Я завжди прямо і чесно говорив із вами, російським народом.
Дозвольте мені сказати наступне, якщо ви можете слухати: ви, російський народ, не є нашим ворогом.
Я відмовляюся вірити, що ви вітаєте вбивство безневинних дітей, бабусь і дідусів, або що ви приймаєте, що лікарні, школи, пологові будинки, які, бачить Бог, зазнають обстрілу російськими ракетами та бомбами; або (ви приймаєте) оточення міст, щоб цивільні особи не могли тікати; постачання (продовольства) припинено, і українців намагаються вморити голодом.
Мільйони сімей виганяються зі своїх будинків, включаючи половину всіх дітей України. Це не події великої країни.
Ви, російський народ, як і всі люди по всій Європі, все ще зберігаєте пам’ять про те, як наприкінці тридцятих і сорокових років минулого століття ви опинилися в схожій ситуації – ситуації Другої світової війни – яка ще свіжа в пам’яті багатьох бабусь та дідусів у цьому регіоні.
Хоч би що пережило ваше покоління – чи пережило воно блокаду Ленінграда чи чуло про неї від своїх батьків, бабусь та дідусів – вокзали, переповнені переляканими сім’ями, що залишають свої будинки; ночі, проведені у підвалах та льохах; ранок, проведений за руїнами своїх будинків – це спогади минулого. Вже немає. Тому що це саме те, що російська армія робить зараз в Україні.
26 березня 2022 року. За кілька днів до цього ви були країною XXI століття з надіями та мріями, які люди у всьому світі мають для себе та своєї сім’ї.
Тепер агресія Володимира Путін відрізала вас, російський народ, від решти світу, і це повертає Росію в XIX століття.
Це не те, ким ви є. Це не той резерв майбутнього, який ви заслуговуєте для своїх сімей та своїх дітей. Я говорю вам правду: ця війна не варта вас, російських людей.
Путін може і повинен припинити цю війну. Американський народ підтримує вас та хоробрих громадян України, які хочуть миру.
І моє послання решті Європи: ця нова битва за свободу вже зробила кілька речей дуже ясними.
По-перше, Європа має покінчити зі своєю залежністю від російського викопного палива. І ми, Сполучені Штати, допоможемо у цьому. Ось чому лише вчора, у Брюсселі, я разом із президентом Європейської комісії оголосив про план, який допоможе Європі подолати найближчу енергетичну кризу.
У довгостроковій перспективі, з метою економічної та національної безпеки, а також для виживання планети, нам усім необхідно якнайшвидше перейти на чисту, відновлювану енергію. І ми працюватимемо разом, щоб допомогти досягти цього, щоб минули часи, коли будь-яка країна залежала від забаганок тирана щодо своїх енергетичних потреб. Вони мають закінчитися.
По-друге, ми маємо боротися з корупцією, яка виходить із Кремля, щоб дати російському народу справедливий шанс.
І, нарешті, найголовніше, ми маємо підтримувати абсолютну єдність між демократіями світу.
Недостатньо говорити з риторичним запалом ушляхетнюючі слова про демократію, свободу, рівність і свободу. Усі ми, зокрема й тут, у Польщі, повинні щодня виконувати важку роботу із утвердження демократії. І наша країна також.
Ось чому (оплески), чому я знову приїхав до Європи цього тижня з чітким і рішучим посланням для НАТО, для G7, для Європейського Союзу, для всіх волелюбних країн: ми повинні взяти на себе зобов’язання брати участь у цій боротьбі протягом тривалого часу . Ми повинні залишатися єдиними сьогодні, завтра та післязавтра, на роки та десятиліття вперед (аплодисменти).
Це буде нелегко. Будуть витрати. Але це ціна, яку ми маємо заплатити. Тому що темрява, яка рухає автократією, зрештою не зрівняється з полум’ям свободи, яке запалює душі вільних людей усюди.
Знову і знову історія показує, що саме за похмурими моментами слідує найбільший прогрес. І історія показує, що це є завдання нашого часу, завдання цього покоління.
Згадаймо: удар молота, що зруйнував Берлінську стіну, міць, що підняла залізну завісу, не були словами одного лідера; це були слова народів Європи, які десятиліттями виборювали своє визволення.
Їхнє безстрашність відкрило кордон між Австрією та Угорщиною для панєвропейського пікніка (президент згадав тут подію, що сталася у 1989 році – І.А.). Вони об’єднали зусилля для Балтійського Шляху (також 1989 – І.А.). Вони виступили за «Солідарність» тут, у Польщі. І все разом це було безпомилковою та незаперечною силою народу, якій Радянський Союз не зміг протистояти.
І сьогодні ми знову бачимо це на прикладі хороброго українського народу, який показує, що сила багатьох перевершує волю одного диктатора (аплодисменти).
Отже, нехай у цей час слова Папи Івана Павла горять так само яскраво, як і сьогодні: «Ніколи ніколи не втрачайте надії, ніколи не сумнівайтеся, ніколи не втомлюйтеся, ніколи не сумуйте. Не бійтеся» (аплодисменти).
Диктатор, який прагне відновити імперію, ніколи не знищить любов народу до свободи. Жорстокість ніколи не зламає їхню волю до свободи. Україна ніколи не стане перемогою Росії – тому що свободні люди відмовляються жити у світі безнадійності та темряви.
У нас буде інше майбутнє – світле майбутнє, засноване на демократії та принципах, надії та світлі, порядності та гідності, свободі та можливостях.
Бачить Бог, ця людина не може залишатися при владі.
Хай благословить вас усіх Бог. І нехай Бог захистить нашу свободу (Оплески). І нехай Бог захистить наші війська. Дякую за ваше терпіння. Спасибі. (Оплески.) Дякую. Спасибі”.
Джерело: whitehouse.org
