Український ринок праці сьогодні переживає серйозні структурні зміни. Повномасштабна війна одночасно запустила кілька процесів, які суттєво скоротили кількість працездатних людей у країні. Серед головних причин — мобілізація, масштабна міграція українців до країн Європейського Союзу, внутрішнє переміщення населення та демографічні втрати.
Ми поспілкувалися з керівниками HR-напряму та відділу по роботі з персоналом компанії Хаскі, щоб з’ясувати, як ці зміни впливають на бізнес та чи справді іноземні працівники можуть стати конкурентами для українців.
HRD компанії Хаскі Вікторія Кулибаба про реалії ринку праці
Найгостріше кадровий дефіцит відчувають промисловість і виробничий сектор. Саме в цих галузях традиційно працювала значна кількість чоловіків робітничих спеціальностей, які сьогодні або служать у Збройних силах України, або виїхали за кордон.
У результаті підприємства стикаються одразу з кількома викликами: безпекова ситуація, нестабільність енергопостачання, обережність іноземних інвесторів і водночас банальна нестача працівників.
Для багатьох компаній саме дефіцит кадрів став серйозним обмеженням для розвитку. Підприємства не можуть запускати нові виробничі лінії, нарощувати обсяги продукції або виконувати укладені контракти, навіть коли попит на їхню продукцію є.
Саме тому бізнес починає дедалі активніше розглядати можливість залучення працівників з інших країн — зокрема з Індії, Пакистану, Бангладешу та інших держав Азії. Для роботодавців це не спосіб зекономити, а радше спроба заповнити вакансії, які тривалий час залишаються без кандидатів.
Водночас така тенденція стала предметом активних дискусій у суспільстві. Частина людей побоюється, що іноземні працівники можуть витісняти українців з ринку праці. Також виникають питання безпеки та ризиків нелегальної міграції.
Окрему увагу привертає і євроінтеграційний контекст. В Україні зареєстровано законопроєкт, який передбачає спрощення процедур працевлаштування та перебування іноземців. Зокрема, пропонується запровадити один універсальний дозвіл замість кількох окремих документів.
Однак практика компаній, які вже намагалися залучати іноземних працівників, показує: наразі Україна не є надто привабливим напрямком для трудових мігрантів.
Передусім через безпекову ситуацію. Війна залишається ключовим фактором, який стримує людей від переїзду, особливо якщо вони мають альтернативу у вигляді роботи в країнах ЄС чи на Близькому Сході.
Ще один важливий чинник — рівень заробітної плати. Навіть у тих галузях, де відчувається кадровий дефіцит, українські зарплати значно поступаються європейським. Для багатьох працівників з Азії трудова міграція — це спосіб максимізувати доходи, тому Україна програє конкуренцію Польщі, Чехії, Німеччині або країнам Перської затоки.
Третя проблема — складні адміністративні процедури. Попри розмови про спрощення правил, на практиці процес отримання дозволів на роботу та проживання залишається доволі тривалим і бюрократичним.
Також варто розуміти, що поширена думка про те, що залучення іноземних працівників — це «дешево і просто», не відповідає реальності. Насправді це досить складний і витратний процес для роботодавця.
З урахуванням рекрутингу, логістики та супроводу витрати на одного працівника з-за кордону можуть становити приблизно від 80 до 200 тисяч гривень. І це без урахування заробітної плати та податків.
До цих витрат, окрім державних зборів за дозвіл на роботу, зазвичай входять:
- юридичний і міграційний супровід оформлення документів;
- пошук кандидатів та просування вакансій за кордоном;
- організація комунікації з кандидатами, зокрема з урахуванням мовного бар’єру;
- логістика та трансфер працівника до України;
- забезпечення тимчасовим житлом;
- адаптація та інтеграція працівника на новому робочому місці.
Окремою складністю є культурні та мовні відмінності. Вони можуть ускладнювати взаємодію в колективі, особливо у виробничому середовищі, де важливими є швидка комунікація та дотримання правил безпеки.
Якщо ж говорити про залучення іноземних лікарів, інженерів, вчителів або інших висококваліфікованих фахівців, то ситуація виглядає ще складнішою. У цьому сегменті Україна значно поступається країнам Європейського Союзу не лише за рівнем оплати праці, а й за умовами життя, соціальними гарантіями та можливостями професійного розвитку.
Тому говорити про масовий приїзд кваліфікованих іноземних спеціалістів до України наразі не доводиться, навіть якщо законодавчі процедури будуть спрощені.
Попит бізнесу на працівників з-за кордону дійсно поступово зростає. Це пов’язано з бажанням компаній працювати та розвиватися попри виклики війни. І цілком можливо, що після змін у законодавстві кількість іноземних працівників в Україні з часом буде збільшуватися.
Втім уже зараз можна впевнено сказати: найближчим часом немає підстав говорити про те, що роботодавці масово почнуть віддавати перевагу іноземцям замість українців. Для бізнесу це дорогий, складний і вимушений крок, а не стратегія заміщення місцевої робочої сили.
Для українських компаній працівник з України залишається пріоритетним кандидатом — як з економічної, так і з організаційної та соціальної точки зору. А залучення іноземних працівників сьогодні скоріше є інструментом закриття кадрових прогалин у найбільш дефіцитних сферах, ніж реальною загрозою для українського ринку праці.
Керівник відділу по роботі з персоналом компанії Хаскі Ірина Труба про реалії ринку праці
Останнім часом тема трудової міграції активно обговорюється в українському суспільстві. Особливо багато уваги приділяється можливому приїзду працівників з Індії. У зв’язку з цим у багатьох виникає запитання: чи можуть вони забрати роботу в українців?
Як керівник відділу по роботі з персоналом компанії Haski, я хочу поділитися практичним баченням цієї ситуації.
Український ринок праці вже кілька років живе в умовах гострого дефіциту кадрів. Повномасштабна війна, мобілізація та трудова міграція українців за кордон призвели до того, що в багатьох галузях кількість вакансій перевищує кількість людей, які готові їх зайняти.
У нашій роботі в сфері аутсорсингу ми регулярно стикаємося з вакансіями, які залишаються відкритими місяцями. І, на жаль, це не ті позиції, за які сьогодні ведеться конкуренція серед українських кандидатів.
Працівників з Індії та інших країн Азії зазвичай залучають на:
- фізично важку або монотонну роботу;
- позиції з позмінним графіком;
- вакансії з високою плинністю персоналу;
- роботи, на які місцевий ринок не пропонує достатньої кількості кандидатів.
На мою думку, такі працівники не відбирають робочі місця в українців, а допомагають закривати кадрові прогалини, без яких бізнес просто не може функціонувати.
Трудові мігранти з Індії не становлять загрози для українських працівників. У ситуації кадрового дефіциту вони можуть стати інструментом підтримки економіки, а не її заміщення.
Наше завдання — не протиставляти людей одне одному, а формувати ефективну, прозору та справедливу систему ринку праці.
Я переконана, що робочі місця зникають не через трудових мігрантів, а через зупинку бізнесу. І якщо залучення іноземних працівників допомагає компаніям продовжувати роботу — це рішення, яке варто розглядати без упереджень.
