Тімоті Снайдер: Роздуми на автозаправці. Про тотальну війну та особисту відповідальність
У дитинстві, сидячи на задньому сидінні автомобіля, я заплющував очі й рахував, поки батько чи мати заправляли бак. Виявлялося, що автомобіль — це диво на колесах із дитинства — має свою тривожну межу: червону позначку на датчику рівня пального. Та ось з’являється заспокійливий запах бензину, чути звук відчинення й зачинення водійських дверей. Бак повний, життя триває, дорога відкрита. Кліп — і я в безпеці.