Вірменія та Азербайджан воювали з 1988 року, причому Вірменія покладалася на підтримку Росії та розглядала Туреччину як загрозу. Після років розбіжностей з урядом у Баку, приблизно з 2019 року Туреччина повністю підтримує Азербайджан.
Завдяки великим доходам від нафти, Азербайджан за останнє десятиліття зміг створити армію, достатньо сильну, щоб домінувати над Вірменією у 2023 році та повністю повернути собі регіон Нагірний Карабах, на який претендувала та який окупувала на початку 1990-х років. Росія не надала Вірменії жодної допомоги чи підтримки.
У вересні 2023 року, одразу після захоплення повного контролю над Нагірним Карабахом, Азербайджан публічно говорив про створення коридору до Нахчиваню, анклаву, населеного азербайджанцями, який відрізаний від основної території. Переговори про створення такого коридору через Вірменію тривають роками. Однак, після воєн 2020 та 2023 років Азербайджан перебуває у настільки вигідному становищі порівняно з Вірменією, що уряд у Єревані повинен серйозно переговорити.
Звісно, Вірменія наполягала на повному контролі над таким коридором, який має бути підпорядкований власним митним правилам та безпеці. Пояснюючи свою недовіру минулим досвідом з Вірменією, Азербайджан оголосив, що не хоче інвестувати в дороги та залізниці, коли будь-який можливий новий уряд у Єревані міг би змінити політику. Натомість Баку вимагав третьої сторони для посередництва та гарантування будь-яких угод.
Туреччина погодилася на це. В результаті пов’язаних переговорів було досягнуто угоди про створення Зангезурського коридору на південному краю Вірменії, вздовж її кордону з Іраном.
Зангезурський коридор збільшить торгівлю Туреччини з Азербайджаном та всім регіоном.
Принаймні офіційно Туреччина та Вірменія досі не мають офіційних дипломатичних відносин, оскільки Туреччина хоче, щоб Вірменія погодилася на мирний договір з Азербайджаном. Перш ніж це станеться, Азербайджан хоче, щоб Вірменія змінила свої конституційні претензії на Нагірний Карабах. Вірменський уряд, який раніше відмовлявся це зробити (справді: його відмови спровокували обидві війни 2020 та 2023 років), зараз готовий це зробити. Однак, він пояснює, що для цього знадобиться референдум, організація та проведення якого можуть зайняти два роки. Туреччина та Азербайджан заявили про свою готовність чекати, продовжуючи тиснути на Вірменію.
Наразі обом країнам «легко» тиснути на Вірменію: країна не лише економічно нездатна відновити свої пошарпані збройні сили, але й була покинута своїм головним союзником: урядом Путіна в Москві. Вірмени не лише гірко шкодують, що покладаються на росіян, але навіть дні російської військової бази у Вірменії (гарнізон якої налічує до 3000 військовослужбовців) здаються поліченими. Не дивно, що парламент у Єревані вже ухвалив законопроект, який дозволяє націоналізувати електроенергетичну компанію, що належить росіянам. Більше того, Росія не брала участі в жодних з останніх переговорів.
Зі свого боку, Азербайджан заарештував сімох осіб, пов’язаних з російським ЗМІ, існує обурення через смерть двох етнічних азербайджанців під російським ув’язненням, а також обурення з приводу загибелі 38 пасажирів, коли азербайджанський пасажирський літак був збитий російським зенітним вогнем, що змусило його здійснити аварійну посадку минулого грудня.
Президент Азербайджану відмовився бути присутнім на параді Перемоги в Росії того ж місяця, коли міністр закордонних справ України відвідав Азербайджан. Президенти України та Азербайджану також розмовляли телефоном. Член парламенту закликав до створення бази (НАТО) в Туреччині для захисту від Росії та Ірану, але президент відхилив цей варіант шість місяців тому.
Дональд Хілл, 9.7.2025
