Тимчасом як контрнаступ прориває російську оборону, Британія має переконатися, що Захід стоїть непохитно. Про це у колонці під назвою “Україна перемагає. Тепер завершімо роботу” на сторінках видання The Daily Telegraph пише ексміністр оборони Великої Британії Бен Воллес. переклад ТЕКСТИ
Прошепотіть це, якщо потрібно. Наважтеся думати про це. Але ви маєте обстоювати це. Контрнаступ України є успішним. Повільно, але впевнено українські збройні сили проривають російські лінії. Іноді двір за двором, іноді село за селом, Україна набирає обертів і просувається вперед.
Чоловіки й жінки української армії вкотре доводять нам у НАТО, наскільки ми їх недооцінювали. Спочатку істеблішмент сумнівався в їхній здатності захистити свою країну від початкового російського вторгнення. Занадто багато держав вичікували, куди подує вітер. Групові мислителі з їхніми комп’ютерами та “російським досвідом” підрахували, що українці зможуть протриматися лише кілька тижнів.
Коли їм довели, що вони помиляються, ці “диванні аналітики” перемістили свій песимізм на контрнаступ. Але вони не зрозуміли важливості людського фактора. Вони не змогли розгледіти в українцях той самий дух, яким ми були сповнені в 1939 році. Вони не згадали цитату Алана Тьюринга про те, що “Іноді саме люди, про яких ніхто нічого не може уявити, роблять речі, які ніхто не може собі уявити”. Вони не зрозуміли, що на війні найціннішим є надія.
З літа Україна знову вчиться на практиці. Її війська адаптують тактику, засвоюють уроки й максимально ефективно використовують обладнання, яке ми всі їм надали.
Вони беруть британське спорядження і досягають успіхів, які перевершують усі очікування. Я пам’ятаю, як ми відвідали секретну локацію за кордоном, але за межами України, де ми готували українських солдатів до використання зенітних ракет StarStreak. У них був тиждень для тренувань на системі, на опанування якої ми витрачаємо місяці.
Британський сержант вказав на молодого українця, який ледь вийшов з підліткового віку. “Він не відпускає тренажер і не припиняє тренувань, доки не влучить у ціль”, – сказав він. Згодом цей юнак збив два російських ударних вертольоти.
Коли надія поєднується з належним оснащенням, Україну не зупинити. Наш обов’язок – підтримувати цю надію і підкріплювати її фінансуванням і обладнанням доти, доки робота не буде виконана. Ось чому британські протитанкові ракети NLAW були такими важливими. Вони показали, що російську бронетехніку можна зупинити. І вони зупинили їх, сотнями на шляху до Києва.
У нас є шанс допомогти покласти цьому край. Російська армія дає тріщину. Україна вивчила нову тактику подолання жахливих мінних полів, а удари ракет StormShadow руйнують російські штаби. Ми є свідками початку битви за Крим.
Ми маємо надати Україні підтримку, якої вона потребує, щоб довести цю війну до кінця. Як міністр оборони, я дуже часто стикався з причинами не робити цього – переважно від людей, які не знають різниці між одним кінцем гвинтівки та іншим. На подолання інституційної інерції витрачався час. Ми маємо пишатися нашим начальником Генерального штабу і військовими лідерами, які продемонстрували лідерство не лише в Вайтголлі (вулиця в лондонському районі Вестмінстер, її назва часто використовується на позначення британського уряду – ред.), а й на міжнародній арені.
Перед тим, як піти у відставку, я попросив прем’єр-міністра виділити Україні 2,3 мільярда фунтів стерлінгів, обіцяних на цей рік, на додачу до 4,6 мільярда фунтів, які ми вже витратили. Велика Британія більше не є найбільшим європейським донором, зараз це місце посіла Німеччина.
Цю війну можна виграти. Владімір Путін зазнає поразки. Так само як людські емоції рухають Україну до успіху, вони є неминучим недоліком Путіна і його злочинного режиму. Фантазії, егоїзм і помста спонукали Путіна вдертися в Україну, і це стане його погибеллю. Його армія втратила понад 2 500 танків, 6 500 бронемашин і майже 300 000 убитими й пораненими. Жоден командир, який привів основні російські підрозділи в Україну, не залишився на місці.
Путін відчайдушно хапається за дві останні речі, які можуть його врятувати – час і розкол міжнародної спільноти. Британія може зробити щось і з тим, і з іншим. Ми маємо допомогти Україні зберегти свій імпульс – а це вимагатиме більше боєприпасів, ATACMS і StormShadow. А найкращий спосіб згуртувати міжнародну спільноту – це демонстрація успіху.
Україна також може зіграти свою роль. Середній вік солдатів на фронті – понад 40 років. Я розумію бажання президента Зеленського зберегти молодь для майбутнього, але річ у тім, що Росія мобілізує всю країну приховано.
Путін знає, що пауза дасть йому час для побудови нової армії. Тож так само як це зробила Британія в 1939 і 1941 роках, можливо, настав час переоцінити масштаби мобілізації в Україні.
Не зупиняймося ні на день. Доведімо справу до кінця. Світ спостерігає за тим, чи має Захід рішучість відстоювати наші цінності та систему, засновану на правилах. Те, що ми робимо зараз для України, визначить напрямок всієї нашої безпеки на довгі роки.
БЕРЛІН, 21 серпня (Reuters) - Розмови союзників про направлення європейських миротворчих сил для захисту України…
Колишній президент та інші обвинувачені повинні були представити свої остаточні аргументи до середи. Це знаменує…
Лише через кілька днів після саміту з Володимиром Путіним президент США сказав Володимиру Зеленському, що…
У той час, як українські та європейські лідери цього понеділка [18.08.2025 - Ред.] їдуть до…
Що ж, це був чи не найнудотніший епізод за всю безглузду історію міжнародної дипломатії. Він…
Не новина, що цей блог тим часом «трохи більше», ніж просто мій (Тома Купера) особистий…